Вівторок, 14.08.2018, 11:43
Вітаю Вас Гість | RSS

Бережанська ЗОШ І-ІІ ступенів

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сторінка для батьків

Батьки і діти — це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді — колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда та без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває.
Запам’ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти — це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка немає меж.

Н.Красоткіна

Памятка батькам

  • Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
     
  • Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
     
  • Якщо дитину висміюють - вона стане замкнутою.
     
  • Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.
     
  • Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
     
  • Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
     
  • Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
     
  • Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.
     
  • Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
     
  • Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Корені проблеми - у поведінці дорослих

Дослідження науковців свідчать, що почуття, сформовані в ранньому дитинстві, в подальшому житті переносяться на інші об'єкти та інших людей, наділяючи кожного особливим стилем спілкування та поведінкою. Якщо дитина - дошкільник розвивається відповідно до встановлених вікових норм, то на її «проблемність» впливають ті моделі поведінки, які вона наслідує у найближчих та найрідніших людей. Психологічна практика засвідчує, що батьки, як правило, реагують на негативну поведінку дитини роздратуванням, образою, гнівом або відчаєм, тобто так, як і передбачає дитина. Отже, утворюється замкнуте коло проблем. 

Необхідно зазначити, що однією з виховних помилок, поширених серед дорослих (навіть спеціалістів-педагогів), є бажання позбутися будь-яких проявів дитячої агресивності, коли старші, ототожнюючи агресію з насиллям і пато­логічною поведінкою, категорично забороняють ігри і фантазії з проявами ворожості. Типово «правильною» серед дорослих вважається думка, що придушення агресивних проявів у групі дітей автоматично гарантує повне взаєморозуміння, дружелюбність та врівноваженість серед дітей. На жаль, така практика може призвести тільки до накопичення агресивності на підсвідомому рівні дитини. 

Спостерігаючи за дітьми в умовах дошкільної групи, можна з упевненістю сказати, що на виникнення агресивності впливають не лише чинники, опосередковані особливостями онтогенетичного розвитку і соціалізації, а й сугубо ситуативні. Частота і вид агресивних проявів залежать від присутності дорослих, які по-різному реагують та оцінюють дитячу поведінку. Бувало, що вихователька сама часто підвищувала голос, більшість зауважень адресувала тільки кон­кретним дітям, вважаючи їх хронічними порушниками дисципліни («я тобі сказала поклади!», «до якого часу...», «знову цей Ваш» тощо). У цьому випадку агресивних дій за цей день збільшувалось. З іншою вихователькою в групі протягом дня було значно спокійніше, для дітей знаходились цікаві заняття, конфліктні ситуації вирішувались швидше, меншало криків, скарг та сліз. При цьому в її голосі ніколи не звучали погрозливі нотки, а «порушника» вона тримала за руку, ла­гідно щось йому говорила; поки він не заспокоювався і переключався на іншу річ, гру або роботу. 

Якщо у дитини поганий настрій і він виміщає його на навколишніх, то різкі окрики, погрози, а тим паче фізична розправа ніяк не поліпшать ситуацію. Стреси насправді сприяють накопиченню негативних емоцій, а розрядка може набути форми агресивних дій, тому найкращий спосіб реагування у такому разі — збереження спокою. Не тільки діти, а й дорослі в стані роздратування стукають дверима, зі злістю шпурляють свої речі. Гірше, якщо при цьому страждають люди. Тому дуже важливо пояснити дитині, які форми поведінки прийнятні, а які — ні. Самим дорослим також слід дотримуватись заведених правил, інакше дитина сприйме повчання як ще одну форму диктату над ним, ще одне підтвердження протистояння між дорослими та дітьми.

Як уникнути покарань при вихованні дитини?

Виховання без покарань формується з декількох принципів.

1. Визнання унікальності дитини, її бажань, почуттів і потреб. Замість того, щоб лаяти і кричати, батьки повинні замислитися над причиною поганої поведінки дитини

2. Повага цінностей дитини. Батьки повинні зрозуміти, що діти мають право на помилки, можуть мати власну думку, навіть якщо вона буде помилковою. Такий підхід допоможе сформувати у дитини власну систему цінностей, навчить її аналізувати, дитина зможе знаходити свої помилки і виправляти їх.

Щоб підвищити ефективність виховання без застосування насильства, батькам доведеться навчитися визнавати свої помилки і розуміти, що досконалих людей не існує і вони - не виняток.

3. Любов до своєї дитини.

Дуже важливо показувати дитині свою любов, незалежно від того, скільки їй років, висловлювати її за допомогою тілесних дотиків - поплескувань, обіймів і т.д. Любов зіграє велику роль у вихованні дитини. Вже в майбутньому їй стане легко спілкуватися з оточуючими та знаходити собі друзів.

4. Встановлення загальних правил у родині.

Складіть список правил, які зобов'язані дотримуватися всі члени сім'ї, і постарайтеся донести їх до дитини. Слід пам'ятати, що суперечності будуть дезорієнтувати дитину, перешкоджати формуванню самоконтролю, а найголовніше розвивати небажану поведінку. Вона може стати підлабузником і прагнути до нечесних вчинків.

5. Хороший приклад.

З моменту народження і до підліткового віку батьки є для своїх дітей своєрідним авторитетом. Саме тому варто скористатися таким становищем і передати своїй дитині частинку своєї поведінки і знань. Ви не зможете прищепити своїй дитині любов до читання, якщо вона буде бачити вас сидячими перед телевізором, за переглядом улюбленої передачі. Ви не навчите дитину поважати старших, якщо самі допускаєте безсторонні висловлювання на адресу сусідів по сходовому майданчику і вчителів.

6. Відмова від агресії.

Якщо батьки стануть вести себе агресивно по відношенню до дитини, коли вона почне вести себе неналежним чином, наприклад, забирати іграшки у інших дітей, рвати і розкидати речі, вони доб'ються того, що дитина всіма силами почне уникати їх контролю і остаточно вийде з під спостереження . Якщо у дитини не вистачить терпіння і її психіка не зможе витримати такого натиску, вона може перетворитися на людину, яка ніколи не проявляє характер і ініціативу

7. Системність і послідовність.

Якщо ви виконуєте правила сьогодні, то завтра і після завтра це також треба робити.

8. Винагороджувати дитину за добрі діла, помічати її успіхи, допомагати при невдачах.

Усім батькам, які хочуть виховати ввічливу і впевнену в собі дитину, доведеться розвивати в собі незвичайне терпіння і самодисципліну. Тільки при такому підході можна домогтися бажаних результатів.

Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Календар
«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031